А я думаю: і чого це тут нєкатарі «особі женськой національності»© поводять себе так, наче в себе вдома. А воно он як виявляється — "не від великого розуму"©. :)

"сайт громадської організації — не соціальна мережа"©. Геніально! Чи нє, точніше буде — генітально! А я весь час думав, що «Мій Подільський Майдан» — це спільнота громадської журналістики Подільського краю. А воно, виявляється, всього-навсього корпоративний сайт громадської органзації. То навіщо ж тоді весь цей пафос в розділі "Про проект"? Напишіть відкрито: це сайт громадської організації, а всім інакомислячим тут не місце.

Отже, щоб уникнути непорозумінь в майбутньому, офіційно звертаюсь до Юрія Степанця (як голови ГО, якій приписують цей ресурс): дай, будь ласка, чітку і вичерпну відповідь у відкритому режимі (хочеш — в коментарях до цього допису, хочеш — в окремому дописі) — це корпортативний сайт ВОГО «Наше Поділля» чи незалежний ресурс громадської журналістики?

А так як справжній журналіст має перевірити інформацію мінімум з 2-х джерел, я відправив аналогічний запит (зі скріншотом сторінки, де офіційний працівник ВОГО «Наше Поділля» стверджує що це сайт громадської організації) у посольство США в Україні (Відділ преси, освіти та культури. Грантовий офіс. KyivMDF@state.gov). Вони ж точно мають знати — на який проект давали гроші. Чи не так?

Щодо пропозицій Наталки Мельник повидаляти деякі пости на цьому сайті і забанити деяких користувачів. Ідея цікава, от тільки вона трохи не вяжеться з концепцією самомодерованої спільноти. Це по-перше. А по-друге: на яких підставах видаляти та банити? Не бачу в правилах пункта, який би забороняв вживати матюки. Чи Вас так надихнула наша влада, що Ви вирішили перейняти її передові методи?

Я вже мовчу про можливе втілення цієї ідеї в життя. Тому що остання подібна ідея була озвучена Ларисою Полулях (вона ж babaj, вона ж Tin_chiyogos_tata) і стосувалась вона боротьби з ботами. Всі ідею підтримали, навіть я (без жодної іронії — сам дуже не люблю, коли дехто має кілька акаунтів і завдяки цьому «накручує» лічильники або здобуває інші переваги). В результаті ж отримали наступний результат: під виглядом боротьби з ботами було видалено як мінімум два акаунта цілком реальних молодих журналістів Подільського регіону. А справжні боти як існували, так і продовжують існувати на цьому сайті під прикриттям адміністратора Сашка Шевчука. От як це називається? Громадянська журналістика по-вінницьки? Не хтілось би так думати.

Наразі у мене все. Щастя-здоровля!

Вдячні читачі запитують мене в коментарях: "а можете мені темному, розказати що ви маєте на увазі вживаючи слова у тегах: «міграція, толерасти, 3.14здєц»? останні два як на мене дуже співзвучні з матюками. я все правильно зрозумів?". Так як на найдемократичнішому ресурсі громадської журналістики Поділля не всі громадські журналісти мають однакові права (наприклад: привілегія залишати коментарі до статей доступна лише обраним) створю окремий блогпост.

Отже…

Слово "міграція" має найбеспосередніше відношення до суті цієї статті. Тому що африканізуватись Україна може лише шляхом міграції (хаотичної, контрольованої — в даному випадку не важливо).

Слово "толераст". Тут цікавіше. Вперше я почув це слово кілька років тому від знайомих тризубівців (активістів «Тризубу ім. Степана Бандери»). Слово мені дуже сподобалось, бо я подумав що це матюк. :) А потім виявилось, що це ніякий не матюк, а досить цивільне слово. Ось яке визначення дає словник Словоборг:

Толераст — Терпила. Человек, который очень толерантно ко всем себя ведет, даже когда к нему терпимо никто относиться не собирается. Например: Ваня настоящий толераст — он очень хорошо относится к циганам, и его не смущает, что они торгуют наркотой и нигде не работают.

Яке відношення це слово має до статті? Саме пряме. В дописі згадується це слово (власне, до таких Вань з визначення я й апелював).

Щодо співзвучності цього слова з матюками. Можна уточнити — з якими саме? Бо мені це слово співзвучне лише з медичним терміном «педераст», який матюком не є. Матюками є похідні від цього терміну слова: «підарас», «педик», «підар» тощо. Отже, чекаю список матюків, співзвучних зі словом «толераст».

Йдемо далі. "3.14здєц". Власне, це я вирішив повидєлуватись. Бо якби мені закортіло написати «пиздець» чи, наприклад, «хуйня» — я б так і зробив. Тим більше, правилами цього сайту це не заборонено. Але це було б надто просто. Тому я придумав рєбус: «3.14» — це число Пі, знайомие всім з шкільного курсу математики за 6-й клас і нічого матюкливого не має. А шо таке «здєц» я, якщо чесно, поняття не маю. :) Але нічого нецензурного в цих чотирьох буквах немає. Як і в поєднанні числа Пі і літер З, Д, Є, Ц. Хоча, зміст слова розгадано правильно. :)

Яке відношення «3.14здєц» має до цієї статті? А також саме пряме. Тому що інакше, як 3,14здєц ситуацію, описану в статті не назвеш. На мою думку, звісно. А так як це поки що мій персональний блог (в шапці написано: Блог Руслана Рудомського, головного редактора muzprostir.com.ua) — то я тут саме свої думки і озвучую.

П.С. Щоб ви розуміли останні тенденції в молодіжному суспільстві. Наприкінці листопада в Києві відбувся Фестиваль молодіжної журналістики «Студ.ЗМІ». З'їхались на фестиваль молоді журналісти та засновники молодіжних ЗМІ з усієї України. На фестивалі в режимі реального часу проходила рольова гра СІМуляція. За умовами гри потрібно було: придумати фестивальну газету, зареєструвати її в фестивальному управлінні юстиції, наповнити контентом, надрукувати і розповсюдити серед фестивальної аудиторії. Так от. Найбільше конкурсних призів здобули газети з назвами «Шу_хер» та «WHO.Й» (останню видавав я з хмельницькими друзями). Причому, ні фестивальне управління юстиції, ні фестивальний комітет з питань моралі нічого нецензурного в цих назвах не знайшли (тобто, знайшли, але не змогли знайти статтю в чинному українському законодавстві (справжньому), яка б таке забороняла). А представник посольства США в Україні навіть похвалив нас за винахідливість.

За прогнозами Інституту демографії, до 2025 року Україна може перетворитися на пустелю, яку заселять африканці та азіати. Від себе: Толерасти і ті, хто намагається перешкоджати депортаціям незаконних мігрантів на їх законну Батьківщину - продовжуйте в тому ж дусі. Зробіть свій внесок в африканізацію України. "Можливо, це оцінять діти"(© Сергій Притула "Тернопільський Сірий").

Виявляється, Вінницьке управління у справах сім’ї, молоді та спорту проводить громадське обговорення зниження верхньої межі віку молоді з 35 до 29 років. На перший погляд справа ніби-то й благородна — громадські обговорення. От тільки при нинішній державній владі всі ці громадські обговорення — до жіночого статевого органу (в брутальній формі звучання цього слова). Все одно в результаті прийметься те рішення, яке вигідне владі і подадуть його як «по просьбам трудящіхся»©. Чого вартий лише (за словами регіоналів) «святковий феєрверк» на підприємницькому майдані «з нагоди прийняття нового податкового кодексу».

В чому ж «подлянка для народу»©, виникає питання? Як сказав би Гомер Сімпсон: «Думаю, це очевидно».

(show text)По-перше, нинішня влада, як і попередня, жити не може без траншів МВФ. А всім відомі досить жорсткі вимоги МВФ щодо скорочень бюджетних видатків. А тут можна простим «розчерком пера»© зменшити кількість законно-визначеної молоді на 5-7 мільйонів (з різних джерел лунають різні цифри).

По-друге, не треба бути гуру політології, щоб знати — за кого голосувала молодь на останніх виборах. Правильна відповідь: за кого завгодно, тільки не за того, хто в результаті став президентом.

По-третє, можна пригадати: хто був однією з рушійних сил помаранчевого Майдану? Правильно — молодь післястудентського віку.

Тобто, має місце симбіоз двох мотивів: помста Януковича своїм кривдникам («В дєтствє акадєміка Павлова укусіла собака. Собака виросла і забила, а акадємік Павлов вирос і нє забил»©) під прикриттям вимог МВФ і задля «порятунку» пенсіонерів (улюбленого лохторату електорату ВФЯ).

Та й механізм просування такого рішення цілком у стилі чинної влади (пригадуємо епопею з законом Про вибори депутатів місцевих рад): в листопаді оголосили про намір опустити верхній поріг молоді до 24 років, а зараз «добра влада» готова піти на поступки молоді. Мовляв: хай вже буде 29 років, знайте нашу доброту.

Варто згадати, що… Молодіжний вік з 28 до 35 років було піднято в 2004 році. За іронією долі, уряд тоді очолював… нєкто Янукович (до речі: прем'єр-міністр, за якого Україна зробила найбільший крок до інтеграції в ЄС і НАТО). Тоді це аргументували європейською практикою і приведенням законодавства у відповідність до європейських норм. А насправді — банально загравали з електоратом напередодні епохальних виборів (піднявши молодіжний вік автоматично збільшили кількість людей, які могли претендувати на різні молодіжні пільги — зокрема молодіжне кредитування житла). Розрахунок був простий: показати електорату, як провладний кандидат дбає про нього. Зараз вже очевидно, що той крок себе не виправдав. Тому, нинішні дії влади в чомусь логічні (з точки зору цієї влади, звісно ж).

До речі… Кілька років тому уряд Тимошенко також намагався опустити верхню межу визначення «молодь». Здається до 26 років. Але ЮВТ вистачило здорового глузду не робити цього. Як буде цього разу — незабаром дізнаємось.

П.С. А я, чомусь, пригадав дитячий фільм «Капітан Крокус» з Богданом Бенюком у головній ролі. У фільмі, за наказом тамтешньої влади, дітям видавали атестати в яких завсідчувалось, що вони (діти) стали дорослими. Чим це, в результаті, закінчилось для влади, думаю, ви й самі пам'ятаєте. :)

Помилково вважається, що вперше цю технологію випробували 2004 року на виборах міського голови Мукачевого Закарпатської області. Тоді відбулися численні фальсифікації на користь неофіційного висуванця від Соціал-демократичної партії (об’єднаної) Ернста Нусера. Він був оголошений переможцем і нібито виграв у висуванця від «Нашої України» Віктора Балоги. Відомо, що результати цих виборів було скасовано судом через фальсифікації.

Трохи більше місяця активно тусуюсь на цьому сайті і вже помітив одну нехорошу особливість: час від часу нєкто sashko зайобує чіпляється до відвідувачів цього сайту (до мене в тому числі). То йому теґи не подобаються, то блоги, то оформлення дописів… На мою пропозицію в приват розробити чіткі правила поведінки на сайті і повісити їх у видному місці сайту він відреагував… черговим чіплянням до мирних жителів. На цей раз йому не сподобалось відкриття нового блогу РАГУВІННИЦЯ.

Сашко, не сприйми за хамство, але якщо тобі не подобається наш Подільський Майдан — створи собі приватний сайт (наприклад: sashkosays.com) і там командуй. А в нас тут, якщо ти раптом забув, спільнота громадської активності — найдемократичніший самомодерований ресурс Поділля. Свободу слова і демократію тобі контролювати не вдасться, як би ти цього не хотів. Громадськість активнічає так, як вважає за потрібне. Не подобається — не читай.

П.С. Всім нєровнодишущім до моєї скромної персони дослідникам калу — можете ставити стільки мінусів, скільки зможете донести. «Нє вєдусь»© ;)

Пропав один з активістів підприємницького протесту на Майдані Незалежності, голова правозахисної організації «Асоціація захисту прав громадян України» Володимир Лесик.

Результати соцопитування центру соціальних та маркетингових досліджень «Социс».

Розмови про толерантність в коментарях сусідньої гілки нагадали мені один цікавий опус кількамісячної давнини. Не втримався, щоб не викласти його тут.

(show text)Шановний Валерію Івановичу!

Нам стало відомо, що на території України, Службу Безпеки якої Ви очолюєте, почастішали випадки вшановування, шляхом встановлення пам’ятників, відкриття музеїв, наіменування вулиць, населених пунктів, навчальних закладів та сільськогосподарських підприємств, проведення тематичних вечорів, урочистих концертів, мітингів та інших масових заходів, шляхом вивчення творів та розповсюдження портретів (в тому числі й через друк на банкнотах національної валюти), колишнього державного злочинця, націоналіста і ксенофоба, Шевченка Тараса Григоровича.

Так звана творчість вищеозначеного Тараса Григоровича – це суцільний потік ксенофобії, агресивного націоналізму, анархічного мілітарізму та прямих закликів до фізичного знищення українцями представників інших національностей без розбору. При цьому пан Шевченко культивує, а скоріш за все – явно пропагує, використання різних типів холодної зброї. В якості прикладу можемо навести фрагмент одного із його текстів:

За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра?? Засівали,
І рудою поливали…
І шаблями скородили.

Особливо небезпечними, на наш погляд, є твори, в яких автор занадто реалістично і правдиво описує стан сучасної України. Ось один із уривків вірша “Розрита Могила”, в якому цей писака, фарбомаз, цей кар’єрист, вискочка, колишній кріпак, який хитрощами та інтригами потрапив у вищі кола столичної еліти, принижує громадян України зневажливим звертанням “нерозумний сину”:

Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю…

…Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває…
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати.

Як бачимо, автор ніяк не може утриматися ні від ксенофобської риторики, ні від образ на адресу людей, які не словом, а ділом сприяють побудові нової країни на теренах колишньої – архаїчної і безпорадної – України!

Особливу увагу просимо звернути на писання Тараса Григоровича, в яких він, на власному прикладі, не лише заохочує до протиправних дій, спрямованих на революційні зміни в державі та встановлення соціальної справедливості:

Ой виострю товариша,
Засуну в халяву
Та піду шукати правди
І тієї слави…

…Та спитаю в жидовина,
В багатого пана,
У шляхтича поганого
В поганім жупані
І у ченця, як трапиться,
Нехай не гуляє,
А Святе Письмо читає,
Людей поучає,
Щоб брат брата не різали
Та не окрадали,
Та в москалі вдовиченка
Щоб не оддавали.

але й викладає план розгортання цих масових протиправних дій, вказує на основні джерела соціальної напруги й нестабільності та відверто називає імена зачинщиків:

Задзвонили в усі дзвони
По всій Україні;
Закричали гайдамаки:
«Гине шляхта, гине!
Гине шляхта! Погуляєм
Та хмару нагрієм!»
Зайнялася Смілянщина,
Хмара червоніє.
А найперша Медведівка
Небо нагріває.
Горить Сміла, Смілянщина
Кров’ю підпливає.
Горить Корсунь, горить Канів,
Чигирин, Черкаси;
Чорним шляхом запалало,
І кров полилася
Аж у Волинь. По Поліссі
Гонта бенкетує,
А Залізняк в Смілянщині…

З метою возвеличення націоналістичних ідей та героїзації державних злочинців, підданих анафемі ще за велінням відомого гуманіста і просветителя Петра Першого, добродій Шевченко Т.Г. звертається зі своїми “батьківськими повчаннями”, написаними в дусі кращих зразків гебельсівської пропаганди, до всіх псевдопатріотів України. При цьому тексти явно спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі та людиноненависницьких настроїв, так як під виглядом “патріотичних закликів”, ховають у собі пропаганду і вихваляння націоналізму, колабораціонізму та ксенофобії:

В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!..

…Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!

Так і претесь… І всі мови
Слав’янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі… Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..

Все розберіть… та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани
Ясновельможнії гетьмани.

Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.

Просимо також звернути увагу на блюзнірське заперечення паном Шевченком, цим німецьким наймитом, таким собі козачком – натирачем енгельгардтівських чобіт, найновіших тверджень сучасної української історичної науки. Більше того, “вельмишановний” Тарас Григорович ще й безпідствно ображає усіх тих, хто ці історичні твердження проголошує, і погрожує цим чесним людям розправою:

«Гайдамаки не воины —
Розбойники, воры.
Пятно в наший истории…»
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну.
Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть Дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.

Викладені вище тексти зневажають пам’ять числених жертв, які здійснювали злочини проти українського народу впродовж всієї історії його існування.

Враховуючи все, викладене вище, просимо Вас хоча б забезпечити виконання Конституції України.

З повагою, громадянин України Положинський О.Є.

«Я так щєтаю»©: якщо вже бути толерантним, то треба бути ним послідовно. Правильно? Правильно. Принаймні, це було б логічно. Тому, моя порада всім толерантно-стурбованим: коли закінчите з «шукачами притулку», візьміться за виховання підростаючого покоління — ато оно Батьком нації вважається націоналіст і ксенофоб. Куда ж це годиться?